—–≤ЅЌј «≈ћЋя Ќј ћ≈∆≤ √Ќ≤¬” “ј ¬≤ƒ –»“ќ√ќ ѕ–ќ“≈—“”!..
(ѕро недопустим≥сть територ≥ального розчленуванн¤ та пог≥ршенн¤ статусу «акарпатськоњ област≥ в результат≥ так званоњ адм≥н≥стративно-територ≥альноњ реформи)
Ќа сьогодн≥ «акарпатт¤, ц¤ одв≥чна частина зах≥дного св≥ту христи¤нства, своЇр≥дний протестантський рег≥он ≥з своЇю греко-католицькою церквою, ¤ка напр¤му п≥дпор¤дковуЇтьс¤ –иму, в≥льною економ≥чною зоною, ¤кою њњ скал≥чили, обр≥зали, п≥д≥рвали, але ще не знищили ц≥лком дес¤тки представник≥в глобальних транснац≥ональних компан≥й.
’арактеризуЇтьс¤ вона ≥ багатомовн≥стю. ¬≥д ™вропи «акарпатт¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ лише ступенем розвитку, а не природою. –≥зниц¤ ж м≥ж «акарпатт¤м та рештою ”крањни також ¤к у ступен≥ розвитку, так ≥ в природ≥. «розум≥ло, на чию користь...
Д«акарпатська ”крањна?Ф
Ќаш край маЇ сп≥льну, майже двотис¤чол≥тню ≥стор≥ю з р≥зними державоутворенн¤ми ≥ мав ¤к р≥зн≥ назви, так ≥ р≥зний державно-адм≥н≥стративний статус.
¬останнЇ в≥н був деградований ≥з статусу автономноњ етн≥чноњ територ≥њ ѕ≥дкарпатська –усь до колон≥ального безправного утворенн¤ у вигл¤д≥ «акарпатськоњ област≥ в склад≥ ”крањни п≥сл¤ його анекс≥њ стал≥нським режимом у 1946 роц≥ в результат≥ л≥кв≥дац≥њ «акарпатськоњ ”крањни. јле жодного разу жоден окупац≥йний режим не наваживс¤ розчленувати територ≥ю нин≥шнього «акарпатт¤ на догоду ¤кимось Ђвищим ≥нтересамї. “ому останн≥м часом неприховуван≥ нам≥ри групи пол≥тичних спекул¤нт≥в, ¤к≥ см≥ливо виступають в≥д ≥мен≥ держави, прагнучи н≥би запросто Ђреформуватиї те, що дл¤ реформуванн¤ Ї найскладн≥шим ≥ дуже небезпечним з точки зору можливих насл≥дк≥в, викликали справедливе глибоке занепокоЇнн¤ мешканц≥в —р≥бноњ «емл≥, що вже починаЇ межувати з гн≥вом, в≥дкритим протестом.
™вропейський ДрайФ чи нове пекло?!
Ќам кажуть про ¤кусь нову рег≥ональну пол≥тику, ¤ка принесе народу Ївропейський рай. ѕро ¤ку дов≥ру до такоњ рег≥ональноњ пол≥тики може йти мова, коли нин≥шн¤ украњнська держава поки що довела лише свою незаперечну здатн≥сть руйнувати нав≥ть те, що було створено т¤жкою працею попередн≥х покол≥нь. ¬ результат≥ лише в «акарпатськ≥й област≥ за оф≥ц≥йною статистикою, опубл≥кованою в оф≥ц≥йному виданн≥ газет≥ ЂЌовини «акарпатт¤ї за 5 кв≥тн¤ 2005 року, варт≥сть основних фонд≥в у 2004 роц≥ становила лише 22 проценти в≥д р≥вн¤ 1990 року. ѕромисловоњ продукц≥њ випускаЇтьс¤ лише 22 проценти, продукц≥¤ с≥льського господарства ледь дос¤гаЇ чверт≥, ≥нвестиц≥њ в основний кап≥тал Ц 7,9 процента, середньом≥с¤чна зарплата Ц 29 процент≥в, роздр≥бний товарооб≥г Ц лише 22 в≥дсотка. ≤ найголовн≥ше Ц руйнуЇтьс¤ людський кап≥тал, бо в народному господарств≥ ун≥кального рег≥ону в ÷ентр≥ ™вропи працюЇ в 2,5 рази менше людей, н≥ж у 1990 роц≥. ћайже 300 тис¤ч закарпатц≥в шукають кращоњ дол≥ по св≥тах-дорогах. ”се це св≥дчить лише про певний провал здатност≥ держави мати ≥ проводити рег≥ональну пол≥тику, про в≥дсутн≥сть бодай найменшого позитивного прикладу здатност≥ центральних орган≥в влади зм≥нити ситуац≥ю на позитивну хоча б у одному рег≥он≥! ј п≥сл¤ кравчук≥вського обману закарпатц≥ вже добре знають, що з ¤кимись пропозиц≥¤ми можна погоджуватис¤ лише тод≥, коли ти впевнений, що люди, в≥д ¤ких залежить, здатн≥ виконати своњ об≥ц¤нки. “акоњ впевненост≥ у закарпатц≥в нема, особливо п≥сл¤ того, ¤к ¬.ёщенко не прийн¤в лог≥чноњ в≥дставки головного адм≥н≥стративного ДпрокуратораФ. ј нараз≥ вони бачать, ¤к в ”крањн≥ будуЇтьс¤ ДсупероваФ кап≥тал≥стична демократ≥¤, за ¤коњ невелика добре орган≥зована менш≥сть ман≥пулюЇ жевр≥ючою б≥льш≥стю ≥ диктуЇ њй своњ ≥нтереси.
“уса та барани
«руйнован≥, збанкрут≥л≥, розд≥лен≥ нин≥шн≥ украњнськ≥ рег≥они повТ¤зан≥ нин≥ лише одн≥Їю залежн≥стю Ц у вигл¤д≥ неможливост≥ впливати на фактично неспри¤тливий дл¤ них розвиток соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних та крим≥нальних под≥й ≥ бути жертвами вторинних ≥нтерес≥в пануючих груп, ¤к≥ по черз≥ захоплюють кермо державноњ влади ≥ тут же охрещують себе нац≥ональною ел≥тою, хоча насправд≥ вони, в кращому випадку, смутно нагадують др≥бну зажравшус¤ тусу, ¤ка обслуговуЇ владу, кап≥тали, а част≥ше геопол≥тичн≥ та економ≥чн≥ ≥нтереси ≥нших держав та транснац≥ональних корпорац≥й. Ќе забуваючи, звичайно, при цьому ≥ про себе.
–ег≥они примушують до ун≥ф≥кованого групового мисленн¤, фактично до шаблону ≥ однодумства п≥д пресом центру, пригн≥чують власне рац≥ональне баченн¤ ситуац≥њ ≥ прагненн¤ шукати альтернативн≥ способи р≥шень та д≥й заради блага саме тих простих людей, ¤ких Дблагод≥йнаФ туса закликаЇ бути громад¤нським сусп≥льством, а не безликою, слухн¤ною масою. ј таке зд≥йсненн¤ контролю над територ≥¤ми ≥з зовн≥шнього центру сили по сут≥ Ї колон≥альною пол≥тикою, що супроводжуЇтьс¤ ¤к протиправними д≥¤ми самоњ держави, ¤ка порушуЇ або ≥гноруЇ власн≥ закони, так ≥ культурним ≥мпер≥ал≥змом, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ у навТ¤зуванн≥ особ≥, групам людей, районам ≥ рег≥онам невластивоњ њм системи ц≥нностей та вит≥сненн≥ материнськоњ культури.
Д...только местных многоФ
“ому одомашнен≥ прибульц≥ з-за арпат полюбл¤ють у залежност≥ в≥д в≥ддаленост≥ њх походженн¤ два вирази: Ђ’ороший город ”жгород, только местных многої та Ђ∆итт¤ людин≥ даЇтьс¤ один раз ≥ його треба прожити в «акарпатт≥!ї.
«акарпатт¤, незважаючи на вс≥ сучасн≥ економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ вади, волод≥Ї скромним, але м≥цним сел¤нським добробутом. 65 процент≥в населенн¤ живе в селах, багато з ¤ких мало чим в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д сх≥дних м≥ст, ¤к≥ Ї базою спокою та економ≥чного розвитку. ¬икористовуючи своЇ становище та сподобл¤ючи ™вропу, закарпатц≥ посилено розвивають торг≥влю, ≥нвестуючи вдома у розвиток сотн≥ м≥льйон≥в долар≥в, ¤к≥ привоз¤ть додому, а не в офшорн≥ банки.
ѕрикордонний рег≥он «акарпатт¤ Ц територ≥¤ проростанн¤ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ, злитт¤ сх≥дного ≥ зах≥дного, нового ≥ старого, сучасного ≥ майбутнього. ¬оно вже давно стало транскордонною Ївропейською територ≥Їю, тому зм≥на його статусу мало сподобаЇтьс¤ тим, хто повТ¤зав з ним св≥й б≥знес, ≥нфраструктуру чи м≥сце проживанн¤. ј в концепц≥њ нашого сус≥дства у рег≥он≥ формуЇтьс¤ своЇр≥дна перех≥дна зона дл¤ запоб≥ганн¤ надм≥рному розриву м≥ж простором процв≥танн¤ (розширене ™—) та Ђрештою св≥туї. ƒос¤гти цього плануЇтьс¤ шл¤хом спри¤нн¤ розвитку сп≥льних економ≥чних та пол≥тичних ц≥нностей на транскордонних територ≥¤х.
ѕ≥льговий квиток у ™вропу
Ќ≥чого говорити, що це в≥дпов≥даЇ ≥нтересам рег≥ону. ÷е просто його п≥льговий квиток у ™вропу, оск≥льки старий континент може об≥йтис¤ без багатьох рег≥он≥в, але без «акарпатт¤ в≥н аж н≥¤к не об≥йдетьс¤. ≤ нав≥ть сьогодн≥ «акарпатт¤ Ї не пров≥нц≥йним у пров≥нц≥њ. ≤ саме в≥дчутт¤ нац≥ональноњ ≥ культурноњ невторинност≥ дозвол¤Ї закарпатц¤м робити св≥домий виб≥р ≥ не погоджуватис¤ ≥з руйнуванн¤м њх статусу. ≤ не вважати правильним те, що держава, що боретьс¤ з ол≥гарх≥чною аристократ≥Їю за права юрисдикц≥њ та управл≥нн¤ заради утвердженн¤ адм≥н≥стративноњ централ≥зованоњ держави на противагу держав≥ децентрал≥зован≥й, зараз хоче пожертвувати його законними рег≥ональними ≥нтересами.
«акарпатц≥ за незалежну, демократичну ≥ Їдину ”крањну, ¤ка не тисне на своњх громад¤н, дотримуЇтьс¤ ф≥скальноњ презумпц≥њ невинност≥ ≥ даЇ њм в≥льно розвиватис¤. «а те, щоб њњ рег≥они, под≥бно до кварк≥в, мали своњ ос≥, нематематичну свободу, тобто чим дал≥ рег≥они будуть знаходитис¤ в≥д центра, тим взаЇмовплив м≥ж центром ≥ рег≥онами сильн≥шатиме. ÷е, ¤к нат¤гнута гума, чим б≥льше њњ розт¤гуЇш, тим сильн≥шу в≥ддачу вона даЇ. “реба надати свободу рег≥онам, можливо ≥ обТЇднати ¤к≥сь, але лише населенн¤ ¤ких саме захоче обТЇднатис¤ ≥ п≥дтвердить це на референдум≥. јдже нав≥ть у –ос≥њ, ¤ку дехто звинувачуЇ у авторитаризм≥ та централ≥зм≥, нещодавно в≥дбулис¤ м≥сцев≥ референдуми стосовно злитт¤ економ≥чно м≥цного расно¤рського краю з економ≥чно в≥дсталим ≈венк≥йським автономним (!!!) округом. ј чим ми г≥рш≥ за –ос≥ю? ј решту в≥дпустити на максимально можливу в≥дстань, п≥двищити њх реальну в≥дпов≥дальн≥сть за д≥йсний стан справ ≥ добробут населенн¤ ≥ допомагати њм реал≥зувати власн≥ проекти задл¤ забезпеченн¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку територ≥њ. ќтже, посилили залежн≥сть через б≥льшу незалежн≥сть, а не грав≥тац≥йний тиск "чорноњ д≥рки" центру, ¤кий, незважаючи на своњ обманливо мал≥ розм≥ри, розчавлюЇ своЇю надмасою рег≥они ≥ безповоротно поглинаЇ њх ресурси та енерг≥ю.
–ег≥он, ¤кого не шкода...
«акарпатц≥ за те, щоб будь-¤ка реформа розпочиналас¤ ≥з згоди громади, через територ≥ально обмежений експеримент. „ому б спочатку не поекспериментувати, наприклад, з √аличиною? ћожна бути впевненими, що галичани задл¤ високоњ мети погод¤тьс¤ стати рег≥оном, ¤кого не шкодав.
«акарпатц≥ живуть не найг≥рше в ”крањн≥, хоч деколи ≥ пуст¤ть сльозу, бо б≥знес сльозу любить. «аробл¤ють на кордонах, на контрабанд≥, закордонний во¤жах, посередництв≥, транспортн≥й ≥нфраструктур≥ ≥ потихеньку облаштовують св≥й малий ≥ середн≥й б≥знес, сп≥вроб≥тничають з Ївропейськими сус≥дами, а дл¤ тих, хто не може заробл¤ти сам, нов≥ робоч≥ м≥сц¤ створюють транснац≥ональн≥ корпорац≥њ. “ому що вс≥ хочуть працювати. Ћиш не хочуть горбатитис¤ на зайшлого сус≥днього вуйка, ¤кий хоче в≥д них не лише чесну працю, але сл≥пого п≥дкоренн¤ та поклон≥нн¤, вимагаЇ покласти "душу ≥ т≥ло" за ¤кусь примарну свободу у велик≥й нац≥онал≥стичн≥й стайн≥. «акарпатц≥ люди толерантн≥ ≥ терпл¤ч≥, поки њм не л≥зуть у душу, у кишеню ≥ не вчать ¤к жити. Ѕо взагал≥ в нас такий рег≥он, де л≥сник може вигнати ≥ н≥мц≥в, ≥ партизан≥в з л≥су. ≤ наступить пора, пор¤дн≥ люди зможуть без наказ≥в служити Ѕатьк≥вщин≥.
Ўановний ¬≥кторе јндр≥йовичу!
¬и сто¤ли перед американським онгресом, ¤кий ¬ам аплодував. ѕеред американц¤ми, великий президент ¤ких ¬удро ¬≥льсон пр¤мо спричинивс¤ до визнанн¤ народу русин≥в на мирн≥й конференц≥њ у —ен-∆ермен у 1919 роц≥ державотворчим народом та наданн¤ йому автоном≥њ у склад≥ демократичноњ „ехословацькоњ республ≥ки. ≤ не вина американц≥в, що вдруге вони не змогли в≥дсто¤ти ≥нтереси русин≥в п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни, бо дл¤ цього њм довелос¤ б воювати ≥з своњм могутн≥м ворогом-союзником Ц –ад¤нським —оюзом. Ќа карт≥ була дол¤ ™вропи та й ≥нтереси самих американц≥в у переможному зак≥нченн≥ в≥йни. ¬и об≥ц¤ли онгресу —Ўј ≥ вс≥й јмериц≥, ще права кожноњ людини, кожного народу, кожноњ нац≥ональноњ меншини в ”крањн≥ будуть захищен≥ ≥ в≥дсто¤н≥. јмериканц≥ ¬ам пов≥рили, ¤к в≥римо ≥ ми. Ќедарма за ¬ас на виборах голосувала б≥льш≥сть закарпатц≥в, незважаючи на могутн≥й прес адм≥нресурсу. ћи хочемо так мало: вберегти наше сон¤чне «акарпатт¤, нашу —р≥бну «емлю в≥д адм≥н≥стративного руйнуванн¤, домогтис¤ визнанн¤ державою русинського народу на його ж —ѕќ ќЌ¬≤„Ќ≤… земл≥, реал≥зац≥њ результат≥в обласного референдуму з грудн¤ 1991 року ≥ наданн¤ можливост≥ закарпатц¤м вир≥шувати власну долю власними зусилл¤ми, залишаючись, ¤к ≥ в попередн≥ сотн≥ рок≥в, русинським Ц в≥рним народом у рамках своЇњ пол≥тичноњ держави Ц ”крањни, та в≥льним творцем на своњй етн≥чн≥й Ѕатьк≥вщин≥ Ц «акарпатт≥. ¬изнанн¤ ”крањною русин≥в, ¤к це визнали дес¤тки ≥нших Ївропейських держав, було б, без переб≥льшенн¤, благородним жестом ≥з боку украњнського народу та визнанн¤м свободи ≥ прав людини, ¤к≥ ви, шановний, зобовТ¤залис¤ захищати у ¬ашингтонськ≥й декларац≥њ ≥з своњм стратег≥чним союзником по всьому св≥ту. Ѕо ≥накше нам важко зрозум≥ти, чому, поважаючи волю населенн¤ римськоњ област≥, висловлену на референдум≥, ¬ерховна –ада ”крањни утворила јвтономну –еспубл≥ку рим, а волю закарпатського населенн¤, висловлену на референдум≥ в тому ж роц≥, влада ≥гноруЇ ось уже 15 рок≥в! ≤ вже найменше, що ми просимо, щоб украњнська держава зайн¤ла хоч ¤кусь, або позитивну, або негативну, позиц≥ю щодо довгооч≥куваного питанн¤, але щоб ц¤ позиц≥¤ була оф≥ц≥йною, публ≥чною, ч≥ткою ≥ зрозум≥лою кожному украњнцю, кожному закарпатцю, кожному Ївропейцю! ўоб ц¤ позиц≥¤ була базою дл¤ переговор≥в, а не розмовою сл≥пого з глухим, коли сл≥пий питаЇ: що, вже танцюЇмо? ј глухий каже: що, вже граЇмо?
«акарпатський етн≥кум, ¤кий обТЇднуЇ людей ≥з сп≥льним походженн¤м, мовою, культурними знаками, усв≥домленн¤м взаЇмноњ залежност≥ та в≥дм≥нност≥ в≥д решти етнос≥в, вперто ≥гноруЇтьс¤ державною владою, ¤ка не бажаЇ визнавати св≥домий виб≥р людей щодо власного етн≥чного походженн¤, чим пр¤мо порушуЇ одне з основних прав людини. …ому продовжують навТ¤зувати стал≥нську модель вир≥шенн¤ нац≥онального питанн¤, за ¤кою, наприклад, у 1946 роц≥ майже 800 тис¤ч кор≥нних жител≥в област≥ за одну н≥ч ≥з русин≥в перетворилис¤ в украњнц≥в, н≥би украњнц¤м мало свого народу. ¬же 15 рок≥в владн≥ органи звол≥кають ≥з ¬≤ƒѕќ¬≤ƒƒё на просте питанн¤: буде чи не буде визнана державою нац≥ональн≥сть русин, будуть чи не будуть враховуватис¤ ≥ реал≥зуватис¤ ≥нтереси цього кор≥нного народу на своњй земл≥, будуть чи не будуть визнан≥ державою результати обласного референдуму, в ¤кому в грудн≥ 1991 року 78 процент≥в закарпатц≥в збиралис¤ проголосувати за автоном≥ю, але п≥сл¤ п≥дступного обману равчука (гор≥ти йому в пекл≥!) проголосували лише за створенн¤ самовр¤дноњ територ≥њ у склад≥ незалежноњ ”крањни.
—пец≥ал≥стам добре в≥домо, що жодна форма автоном≥њ не означаЇ в≥дд≥ленн¤ рег≥ону в≥д крањни. јвтоном≥¤ Ї лише певним техн≥чним вир≥шенн¤м в≥дносин м≥ж б≥льш≥стю та менш≥стю, ≥ вона ц≥лком усп≥шно функц≥онуЇ у р≥зних формах у розвинених Ївропейських крањнах. “а й в ”крањн≥, врешт≥-решт, кримська автоном≥¤ не зруйнувала державу! р≥м того, будь-¤ка автоном≥¤ може бути реал≥зована лише за п≥дтримки б≥льшост≥ у парламент≥, тож цей парламент спочатку треба спитати, чи п≥дтримаЇ в≥н автоном≥ю.
—ьогодн≥ русини вперше у нов≥тн≥й ≥стор≥њ ”крањни ставл¤ть питанн¤ державного визнанн¤ свого ≥снуванн¤ спок≥йно, толерантно, з допомогою ≥нтелектуальних, а не силових аргумент≥в, виважено ≥ терпл¤че чекають уже багато рок≥в ¬≤ƒѕќ¬≤ƒ≤ на своњ питанн¤. Ќеможливо сьогодн≥ визначити, ¤к вир≥шитьс¤ русинське питанн¤ в ”крањн≥. јле можна з ус≥Їю впевнен≥стю твердити, що це питанн¤ не зникне н≥коли. …ого можна на ¤кийсь час загнати в ѕ≤ƒѕ≤ЋЋя, змусити нин≥шн≥х ло¤льних русинських л≥дер≥в замовкнути ≥ чекати зм≥ни ситуац≥њ. јле тод≥ ц≥лком можливе, що заспан≥ власт≥ через де¤кий час одержать вже не постановку русинського питанн¤ ≥ пропозиц≥ю тихо ≥ мирно його врегулювати ≥з ≥нтелектуальною верх≥вкою зал¤каного русинського етносу, а одержать масовий автоном≥стський рух, ¤кий може з ус≥Їю в≥рог≥дн≥стю заохочуватис¤ та п≥дтримуватис¤ зац≥кавленими внутр≥шн≥ми та зовн≥шн≥ми силами. ≤ не гарант≥¤, що такий рух зТ¤витьс¤ в обстановц≥ стаб≥льност≥ ≥ впор¤дкованост≥ у держав≥, а не в обстановц≥ кризи ≥ хаосу. ≤ не гарант≥¤, що такий рух дал≥ не буде нагадувати ѕрезиденту вс≥м добре в≥доме, що незадоволенн¤ сусп≥льством кор≥нн¤х ≥нтерес≥в будь-¤ких верств населенн¤ лише накопичуЇ руйн≥вний потенц≥ал, а Д... зл≥сть ≥стот, ¤ким заборонена адекватна реакц≥¤, може бути задоволена лише помстою...Ф.
ћайбутнЇ Ц це проблема земл≥ ≥ природних ресурс≥в. ÷е проблема ≥мм≥грант≥в та б≥женц≥в, проблема глобал≥зац≥њ. “ому у св≥т≥ п≥дсв≥домо проходить неорег≥онал≥зац≥¤ та нео≥дентиф≥кац≥¤ цив≥л≥зованих народ≥в, але не ст≥льки в межах нац≥ональних, а там б≥льше багатонац≥ональних держав, а в межах рег≥онально-адм≥н≥стративних, м≥сцевих. ожен бажаЇ закр≥пити за собою свою землю, своњ ресурси.
—учасна суверенна держава вже не може гарантувати своњм громад¤нам пол≥тичний повний захист в≥д ≥ноземних заз≥хань, бо все б≥льш своњх прав ≥ суверен≥тету делегуЇ ≥ншим державам або наддержавним утворенн¤м, ¤к≥ будуть д≥¤ти, виход¤чи з потреб глобал≥зац≥њ. Ћюди втрачають р≥дну землю, в≥тчизну, стають перекоти-полем, ган¤ючись за грошима ≥ кращим житт¤м. ¬они одночасно втрачають можлив≥сть просто прийти додому у момент економ≥чноњ б≥ди або духовних проблем. ¬они стають лише цеглинками св≥ту, ун≥версальними прац≥вниками дл¤ транснац≥ональних компан≥й,
а не самим повноц≥нним св≥том. 3 них лише будуватимуть ≥ розвалюватимуть
потр≥бн≥ або непотр≥бн≥ комусь конструкц≥њ, бо вони не матимуть тих внутр≥шн≥х сил ≥ складу, т≥Їњ бази, ¤ка давала б њм можлив≥сть бути атомом, ¤кий маЇ свою в≥дносну ц≥л≥сн≥сть ≥ в≥дпов≥дну належн≥сть, а не кварком, ¤кий не зможе н≥ зближатис¤, н≥ в≥ддал¤тис¤ в≥д ≥ншого кварка без своЇњ загибел≥. “ому ≥снуЇ звТ¤зок: само≥дентиф≥кац≥¤ Ц р≥дна земл¤ Ц майбутнЇ.
Ѕог дав... русинам!
–усинов≥ Ѕог дав арпати ≥ хоче в≥д русина, щоб в≥н памТ¤тав про це ≥ обер≥гав свою р≥дну землю, св≥й р≥дний етнос, ¤ким Ѕог над≥лив землю, коли в≥н њњ створював. ¬есь знаний в≥к людськоњ ≥стор≥њ люди воювали з ≥ншими людьми, поглинали ≥нших або розчин¤лис¤ в них, щоб мати право привТ¤зати себе до Ѕожого створ≥нн¤, довести, що вони Ї с≥ллю земл≥, а не њњ гр¤ззю. ≤ ¤кщо подивитис¤ на сучасну пол≥тичну карту св≥ту, можна побачити, що найбагатшими, найцив≥л≥зован≥шими Ї народи ≥ нац≥њ, ¤к≥ злилис¤ ≥з своЇю землею ≥ бережуть њњ. ÷¤ тенденц≥¤ Ї дедал≥ виразн≥шою. –усини не хочуть чужоњ назви, чужоњ земл≥. јле не в≥ддадуть ≥ свою! «акарпатт¤ Ї етн≥чною та пол≥тичною батьк≥вщиною русин≥в!
ѕроблема в тому, що не менше 1/6 частини населенн¤ «акарпатт¤ вже давно (угорц≥, румуни, словаки, пол¤ки, н≥мц≥) вже давно в≥дчувають себе не ст≥льки частиною украњнськоњ нац≥њ, ск≥льки частиною в≥дпов≥дно угорського, румунського, словацького польського ≥ т.п. народ≥в. ¬≥дчувають себе не просто ≥ндив≥дуально, але колективно, разом з, ¤к м≥н≥мум, т≥Їю територ≥Їю, на ¤к≥й вони компактно проживають, а ¤к максимум Ц ≥з вс≥Їю територ≥Їю «акарпатт¤, ¤ке так чи ≥накше у р≥зн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди входило до складу њх нац≥ональних держав чи ≥мпер≥й.
ƒес¤тки тис¤ч цих людей, ¤к ≥ численн≥ громадськ≥ та ѕќЋ≤“»„Ќ≤ орган≥зац≥њ у њх державах, н≥коли не визнають украњнськост≥ територ≥њ та народ≥в «акарпатт¤ хоча би на т≥й п≥дстав≥, що «акарпатт¤ було поглинуте –ад¤нським —оюзом незаконно. ¬они переконан≥ у повн≥й в≥дсутност≥ ≥сторичних, етн≥чних та цив≥л≥зац≥йних причин дл¤ цього. јле вони не можуть не визнавати вс≥ права на цю територ≥ю ≥ њњ Ђбрендї автохтонного карпатського етносу Ц русин≥в. —в≥дченн¤м цього Ї хоча б оф≥ц≥йне визнанн¤ русинського народу в ”горщин≥, —ловаччин≥, ѕольщ≥, –умун≥њ та ≥нших Ївропейських крањнах. —аме тому русинський вим≥р при незаперечному визнанн≥ прав ус≥х м≥сцевих локальних кор≥нних нац≥ональностей, може служити природним ≥нтегратором ц≥Їњ все ще багатом≥рноњ та проблемноњ територ≥њ, своЇр≥дноњ малоњ ™вропи у серц≥ ™вропи. ≤ ц¤ обставина п≥дкреслюЇ необх≥дн≥сть оф≥ц≥йного державного визнанн¤ русинського етносу та його в≥дпов≥дноњ ≥нституал≥зац≥њ. јле ц¤ обставина не може служити жодним приводом дл¤ можливих побоювань ÷ентру щодо сепаратизму чи в≥дд≥ленства. Ќавпаки. –усини прекрасно розум≥ють, що лише њх перебуванн¤ у склад≥ украњнськоњ демократичноњ Ївропейськоњ держави Ї гарант≥Їю того, що њх ≥сторичну, культурну та етн≥чну батьк≥вщину не роз≥рвуть на шматки або не обр≥жуть за першоњ л≥пшоњ нагоди будь-хто ≥з б≥льш могутн≥х та консол≥дованих сус≥дн≥х держав, бо жодн≥й з них незахищене «акарпатт¤ не зможе протисто¤ти.
«ац≥кавлен≥сть прогл¤даЇтьс¤ обоюдна: наск≥льки ”крањна пол≥тична батьк≥вщина русин≥в у розвитку, процв≥танн≥ та ло¤льност≥ русин≥в на своЇму найзах≥дн≥шому кордон≥ дл¤ зм≥цненн¤ своЇњ територ≥альноњ та пол≥тичноњ ц≥л≥сност≥, наст≥льки ≥ русинський народ «акарпатт¤ зац≥кавлений у покровительств≥ ”крањни дл¤ захисту своЇњ етн≥чноњ ≥дентичност≥ та територ≥альноњ ≥нтегрованост≥ своЇњ етн≥чноњ батьк≥вщини п≥д арпатами.
–усинський етнос, ¤к ≥ взагал≥ б≥льш≥сть населенн¤ найзах≥дн≥шого прикордонного рег≥ону ”крањни, демонструЇ набагато швидший цив≥л≥зац≥йний прир≥ст, ¤кий видно неозброЇним оком будь-кому, хто прињздить в «акарпатт¤ ÷е може викликати невдоволенн¤ ¤к б≥льшост≥, так ≥ центру. јле ц¤ менш≥сть не хоче чекати, поки почнетьс¤ рух ≥ в громадин≥ пров≥нц≥йноњ ”крањни.
Ўтефан ѕот≥чний,
м. ћукачево.
¬ипуск є27(121) 26 липн¤
Ќа —тартову —тор≥нку
Copyrig © PRAVOZAHIST 2004
¬с≥ права захищен≥
